о вечном
Инок59
Рисуют смерть, (старухою с косой),
Но всё не однозначно, уж поверьте.
Она быть может девушкой с косой,
Юной, желанной, пахнущей росой,
Вообще тем образом, коим вы боль измерите.
Опять же, образ зрелости души,
Он может быть весьма не однозначен.
Один боится, очень уж грешил,
Другой:- с открытым к людям сердцем жил,
Своей любовью мир переиначив.
Что смерть, она лишь символ бытия,
Кто с ней кружил в объятьях:- знает меру.
Страшнее полная паскудства, жизнь твоя,
Она ж бальзам, что страхи утоля,
Смахнёт с души, и боли и химеры.
Когда изведаешь её, невольный плен,
Испить не страшно горечь жизни бренной.
И сердце не страшится перемен,
Пускай в сухом остатке, мрак и тлен,
Ты чувствуешь родство со всей вселенной.
Готовым будь, с достоинством уйти,
Пускай тебя не мучат сожаленья.
Скажи Творцу:- спасибо и прости,
За всё на своём жизненном пути,
За все ошибки и любви мгновенья…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Должен я "Родиться" - в Силе Свыше! - Светлана Камаскина ДОРОГИЕ ДРУЗЬЯ! Читайте эти стихи на ваших МОЛИТВЕННЫХ СОБРАНИЯХ, или напечатайте в вашей ЦЕРКОВНОЙ ГАЗЕТЕ ( ведь не у всех - есть интернет..), пусть "Огонёк" Молитвенной Веры - всегда будет в ваших Смирённых сердечках!
