На мир глядела изнутри -
Я пряталась под тонкой кожей,
Он был мне чужд, меня тревожил
Мир без присутствия любви.
И я жила внутри себя
От одиночества страдая,
Стучала в мыслях в двери рая –
Срывалась в пропасть бытия.
Но мир жесток не потому,
Что так хотел его Создатель,
Свой мир я обрядила в платье
Пустых сомнений и в тесьму
Гордыни пагубной. К нему
Была я глупо - безучастна,
Мир отвечал жестоко, властно
Перстом указывая тьму.
Уединенье я любила,
Ночную тишь и полумрак,
Казалось, что от ссор и драк
Я в темноте себя укрыла.
Грел душу горестный обман.
Вином наполненный стакан
Стал для меня желанным другом,
Я шла по замкнутому кругу.
Но Свет искрил сияньем нежным,
Лучами в сердце проникал,
Казалось, что меня Он знал
По имени, от сотворенья,
И я в какое-то мгновенье
Шагнула к Свету, и прильнув
К Его ногам ,Ему открылась
И в упоении молилась,
В величьи Света утонув.
Прочитано 13404 раза. Голосов 7. Средняя оценка: 4,86
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слава Богу, здорово,это, как исповедь сердца. Благословений.
Нина
2008-09-28 14:42:43
Очень понравилось! Спасибо, Светлана!
Николай Токарь.
2008-10-03 08:23:38
Прочитал стих раз 10-12.Не мог оторваться, да и не хотелось, потому, что как мне показалось, сияние этого
вашего Света-Божьего Света и я смог ощутить. На душе стало светло и радостно.Спасибо!!! Великолепно! Чудесно! Талантливо! Поздравляю!!!
С уваженим, и творческих удач и вдохновени, и Божьих Благословений.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
