Как трава в душе растут грехи.
Закоснели в беззаконье души.
О, Господь! Творенью прореки
Слово о Суде Твоём грядущем!
Как жестоковыен люд земной:
Чтят свои обряды и уставы,
Крест Христов обходят стороной
И считают, что добры и правы.
Первой важности у них дела:
Обустроить дом, одеться модно,
Посидеть у вкусного стола,
Получив желанное сегодня.
А потом, возможно, и сходить
В воскресенье в Церковь - помолиться,
Время милосердью уделить,
Видом благочестья похвалиться.
И вне сердца Богу место дав,
Жить опять для мира и для чрева,
Не осмысливая благодать,
Рвать плоды с таинственного Древа.
Вот к таким, привыкшим ничего
Не менять в своей бесплодной жизни,
С благовестьем и водой живой
Я иду, как самарянин –к ближним.
2
Мне есть, что дать - имею я Христа!
Я с Ним умру и к жизни с Ним восстану
И, взятая в Святые Небеса,
Пред, Царствующим, Им живой предстану.
И там, и там хочу увидеть я
Всех тех, кому об Агнце сказала,
Кто в Вечность перейдёт из бытия
По вере, что Иисуса излучала!
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 9446 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
