Достаточно было измен, кровавах ран и опустившихся рук. Ты переносила это, как та, которая свыклась со своей участью. Тебя никто не спрашивал, готова ли ты нести всех нас, вмещать и терпеть все наши перепады настроений. Ты безропотно несла и не отворачивалась, впитывая слезы и капли пота...
Достаточно траурных платков и траурных ожиданий; достаточно цинковых гробов и циничных ухмылок от тех, кто твоих сыновей не щадил в погоне за властью и наживой. Ты расчиталась за все, как та, которая погребла воспоминания матерей, уставших кормить "недоношенных". Недоношенность во всем, даже слова какие-то, не выражающие сути в устах сладких ораторов...
Достаточно терпела, вынашивала уродливого младенца, имя которому - боль... Ты, Земля, которая рождала много боли, что просто иссохла и растрескалась в своих мучительных схватках... А Oн кричал и взывал к нам, Он как рождающая женщина, все же ожидал новой радостной вести, что родится - она... Как Новая земля, новая ицеляющая сила и воскрешающая весть...
Она должна укрыть души - покрывалом любви, она должна спеть песню - для утомленных сердцем. Это не песня жалости. Это песня надежды. Наполняющая все во всем.
Она, восходящая от пустыни, идет опираясь на своего Возлюбленного. Опаленная солнем, но исцеленная от печали... Грозная, как полки со знаменами, прекрасная, как птица в небе...
Выходит из тьмы веков, сбрасывает цепи круговой поруки и излучает свет и радость...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 15015 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 3,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
